Всесвітліші та всечесніші отці!

Преподобні ченці та черниці!

Дорогі у Христі брати і сестри!

29 червня 2011 року Божого Святіший Отець Венедикт XVI святкуватиме 60-річчя своїх священичих свячень. За Божим Провидінням цей Вселенський Архиєрей став Христовим священиком саме в той день, коли Церква святкує празник Святих верховних апостолів Петра і Павла (за григоріанським календарем). Цей ювілей спонукає нас до вдячної молитви за дар Христового священства, що його прийняв 60 років тому Глава Католицької Церкви, а водночас дає нам гарну нагоду застановитися над важливістю його служіння у  Вселенській Церкві.

Місце і роль, які Єпископ Рима посідає у Христовій Церкві, визначені самим Христом-Спасителем. Святе Передання пов’язує місію Римського Архиєрея у Христовій Церкві з євангельською подією, коли апостол Петро першим визнав віру в Христа: «Ти – Христос, Бога живого син» (Мт. 16, 16), – а у відповідь почув слова Спасителя, скеровані до нього: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають» (Мт. 16, 17–18). Цими словами Христос довірив виняткову місію та першість у зібранні дванадцятьох апостолів саме апостолу Петрові. Господь молився за нього, щоб не похитнулася його віра, в якій той мав утверджувати своїх братів: «О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів» (Лк. 22, 32). Ця Христова молитва і сьогодні є запорукою того, що Петро і його наступники у своїй турботі про Церкву скріплені особливою благодаттю Святого Духа. Саме тому літургійні тексти називають апостола Петра «начальником усього світу, учнем Христовим й підвалиною Церкви, справжнім стовпом і стіною, божеською сурмою Христових навчань» (Стихира на «Господи, взиваю» свята Петра і Павла).

Після смерті апостола Петра його наступники, Єпископи Рима, від апостольських часів і досі продовжують виконувати цю його особливу роль у Церкві. Святі отці Церкви підкреслюють важливість особи і служіння Римського Архиєрея, називаючи його «Богом піднесеним пастирем овець Христових, що має ключі Царства Небесного», «каменем віри, на якому збудована Католицька Церква», «першим джерелом правдивої віри, тихою і певною пристанню цілої Церкви і захистом від усякого єретичного урагану» (Теодор Студит, Послання 71, До Папи Пасхалія). Слуга Божий Митрополит Андрей (Шептицький), розвиваючи думку про Петра як «скалу, на якій збудована Церква», розмірковує так: «Будову святої Церкви зв’язав Христос із апостолом Петром – так, як будівничий в’яже хату з її основою. Петро став для Церкви тим, чим підвалина для дому. Де Церква Христова, там мусить бути й Петро, а де Петро – там й Церква. він – силою і тривкістю Церкви, через нього й ціле пекло її не побідить» (Правдива віра, 4). Дорогі у Христі! Наша Церква, що народилася з Володимирового Хрещення, від початку свого існування виявляла незмінну пошану до Єпископів Рима як носіїв Петрового служіння. Не можна забувати, що саме на нашій землі здійснював своє апостольське служіння та зазнав мученицьку смерть за Христа другий після святого Петра Глава Вселенської Церкви – святий Климент. Знаменно, що всі християнські Церкви, в тому числі і Православна Церква в Україні, почитають цього святого, вшановуючи та зберігаючи його чесні мощі як велику і цінну святиню. Київський Митрополит Іларіон, прославляючи святого Климента, визнає його «мучеників похвалою, святителів прикрасою і непохитною основою Церкви Христової, котру ворота пекла не подолають» (Слово з нагоди оновлення Десятинної церкви). У 1596 році на Берестейському соборі, виконуючи Христову заповідь «Щоб усі були одно» (Ів. 17, 21), Київська Церква відновила своє сопричастя з Римською Церквою та наступником святого апостола Петра. Відтоді аж донині сини і дочки нашої Церкви виявляли свою вірність Єпископові Рима навіть ціною власної крові. Досить згадати святого священномученика Йосафата, блаженних Пратулинських мучеників і численних мучеників та ісповідників віри ХХ століття. Усі вони, віддавши власне життя за «єдину, святу, соборну і апостольську Церкву», збудовану на скалі Петра (пор. Мт. 16, 18), нагадують нам, що наше сопричастя з наступником апостола Петра не є питанням суто адміністративного чи канонічного характеру, а питанням нашої віри та запорукою нашого церковного буття впродовж історії. І нині ми твердо переконані, що лише опершись на «скалу Петра», не захитаємося повіки.

Дорогі у Христі! У ці дні, коли Святіший Отець Венедикт XVI святкує 60-річчя свого священичого служіння, у всіх єпархіях та екзархатах нашої Церкви будуть служитися Божественні Літургії в його наміренні, тобто за дар святих і чисельних покликань до священичого стану. Вірних нашої Церкви закликаємо молитовно єднатися з усією Церквою у підтримці наступника святого апостола Петра, а зокрема – жертвувати Божественну Літургію та приймати Святе Причастя у його наміренні 26 червня та 3 липня 2011 року Божого. Спільноти богопосвяченого життя заохочуємо провести молитовні говіння напередодні ювілею священства Святішого Отця. Віримо, що це буде нашим найкращим даром Вселенському Архиєреєві, бо так ми ще раз засвідчимо нашу з ним євхаристійну єдність у Христовому Тілі, якого кожен із нас є членом. Молімося, щоб служіння Папи Римського приносило рясні плоди та завжди було свідченням любові Доброго Пастиря, який життя своє кладе за своїх овець (пор. Ів. 10, 11).

Благословення Господнє на вас!

Від імені Синоду Єпископів

Києво-Галицького Верховного Архиєпископства

Української Греко-Католицької Церкви

+ СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,

при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

17 червня 2011 року Божого

Всесвітлішим, всечеснішим та преподобним отцям-душпастирям доручаю прочитати це Звернення в усіх храмах УГКЦ в неділю, 26 червня 2011 року Божого, під час Божественної Літургії.