Інтеграція іммігрантів може перетворюватися у проблему латинізації. Доповідь Апостольського Візитатора владики Діонісія (Ляховича) під час Папського Синоду
Як повідомлялося, 7 жовтня 2012 року у Ватикані розпочалася ХІІІ Загальна Асамблея Синоду Єпископів, присвячена тематиці «Нова євангелізація для передавання віри», яка триватиме до 28 жовтня поточного року. Як відомо, від УГКЦ у Папському Синоді беруть участь Глава УГКЦ Блаженнішіий Святослав (Шевчук), Владика Діонісій (Ляхович), Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії, Владика Тарас (Сеньків), Апостольський Адміністратор Стрийської єпархії, та у ролі експерта-спостерігача с. Луїза Цюпа, СНДМ, заступник голови Катехитичної комісії УГКЦ.
У вівторок, вранці, 9 жовтня 2012 р., наприкінці третього загального засідання, в присутності Святішого Отця Венедикта XVI, свою доповідь, серед інших, виголосив Преосвященний владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії. Пропонуємо до вашої уваги повний текст доповіді в українській мові.
Моя доповідь розглядає «міграційний феномен» вірних Церков свого права (“sui iuris”) особливо тих, що емігрували в більшій частині з Європейського сходу після розвалу радянської імперії, як і тих, що походять з Християнського сходу загалом.
З цією імміграцією постали як проблеми, так і нові можливості, як це виділено в розділі «Сценарії Нової Євангелізації» передсинодального робочого документу «Instrumentum laboris». Як стверджує цей документ, «імміграція є доброю можливістю також в середині Католицької церкви, а саме з огляду на її переважаючий компонент латинського обряду, «для того, щоб глибше зрозуміти способи, якими християнська віра виражає релігійність людського духу і в той самий час збагачує релігійну спадщину людства з особливістю християнської віри» (п. 67) та справедливо припускає, що «зустріч та взаємний обмін дарами між партикулярними Церквами дають можливість отримати енергії та життєдайності віри від християнських спільнот іммігрантів» (п. 70), як також свідчення «духу незміренного багатства знаків мучеництва пережитого в першій особі» (п. 75). А нещодавня постсинодальна Апостольська настанова «Ecclesia in Medio Oriente» запрошує «вірно зберігати їхню віру у Бога, дякуючи їхній релігійній ідентичності, побудованій на величних духовних традиціях» (EMO, 32).
Як Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії можу підтвердити чудове братерське прийняття цих вірних з боку Католицької церкви Латинського обряду, відкриваючи для них свої храми, забезпечуючи їм душпастирську опіку священиками їхнього обряду, надаючи їм соціальну підтримку, яка для багатьох з цих вірних стала нагодою наново відкрити власну віру.
Однак, всупереч цьому, в деяких окремих реаліях, часами і несвідомо, з виправданим намаганням інтеграції іммігрантів в соціальний та церковний контексти країни, що приймає - інтеграція вірних приналежних до інших Церков свого права, може перетворюватися у проблему, оскільки може створювати для самих вірних дуже шкідливий процес латинізації, що, серед іншого, підтверджують болючі історичні факти, серед яких, перехід цих вірних до інших некатолицьких конфесій, чи взагалі, залишення віри.
Прес-служба УГКЦ в Італії