В Навечір’я Господнього Богоявлення Преосвященний владика Кир Діонісій (Ляхович) відслужив Велике Повечір’я в прокатедральному соборі св. Софії в Римі та розділив разом із духовенством та вірними спільну Святу вечерю в трапезній собору. В сам день празника Архієрей очолив Архієрейську Божественну Літургію у співслужінні духовенства собору та українських священиків-студентів Папських університетів у Римі. Під час проповіді Владика Діонісій привітав вірних з величним празником та поділився духовними роздумами  про Господнє Богоявлення.

«Сьогодні освячуємо воду. Вода освячується і вся природа бере участь у цьому. Свята Церква у богослужіннях сьогоднішнього празника поетично голосить нам про те, що  нині горішнє з долішнім святкує. Нині все створіння таїнственними течіями напоюється. У цьому освячуючому процесі  бере участь сонце, місяць і зорі. Нині хмари з небес росять дощ правди. Йордан повернувся назад і гори заграли.

Яка причина такого торжества? Нині Пресвята Трійця з’являється. Коли Іван Христитель охрестив Ісуса в ріці Йордані, небо розкрилося, і Дух Святий зійшов на Нього у вигляді голуба, і долинув із висот голос: «Це є Син Мій улюблений, у Котрому Моє благовоління». Небо і земля об’єднується, людина знову розмовляє з Богом. Відновлюється синівство, яке було втрачене з гріхом прародичів. Починається прилюдно новий етап в історії людства.  Людина не є більш сама. Вона має Отця на небі, дається їй нового Духа. Відтепер вона може почувати себе дитиною Божою, а якщо є дитиною і має Отця, то вже має також братів і сестер», - промовив Апостольський Візитатор.

«Вже на самому початку Господь покликав людину саме до такого способу життя, але прийшов гріх. Людина захотіла стати Богом, мати все знання добра і зла, вчинила саме цей гріх, який привів її до закриття в собі, свого егоїзму. І виявила людина себе оголеною, а її доля спрямувалася до праці в поті чола. Стало явним те, що вона є ніщо сама в собі, тож наступили терпіння і нарешті смерть. Але не до того створив Господь людину. І тут починається довга історія спасіння, щоб знову відновити спілкування людини з Богом. Тому, що людина чинила тільки зло, пише Книга Буття, Бог розкаявся, що створив людину, і хотів її знищити, і те все, що є на світі, однак знайшов одну людину, яка ще здатна була слухати – Ноя. Пізніше, знаємо із історії спасіння, Господь неодноразово привертатиме свій народ, але народ далі грішить, а тому паде в єгипетську неволю. Бог посилає Мойсея, який його слухає, але народ має тверде серце…, а навіть сам Мойсей засумнівався, тому не увійшов в обіцяну землю. Згодом навіть в обіцяній землі народ покидає Бога, а тому паде в Вавилонську неволю. І тут пророки починають говорити про нове серце і про нового духа. Аж поки не прийшла повнота часу. Є одна людина повністю відкрита до Бога, яка каже: «Ось я Господня слугиня, нехай станеться по Слову твоєму». І починається Новий Завіт. Бог з’єднався з людиною на віки. Бог прийняв те все, що є наше, всі наші немочі, як ми роздумували про це під час Різдвяних Свят. Але щоб спасти людину, треба було Ісусові показати дорогу до цього спасіння!

Йому приготовляє дорогу Іван Предтеча, який голосить: «Покайтеся, бо Царство небесне близько». І приходить до нього Ісус Христос, і просить хрещення. Іван відмовляється, але Ісус каже, що треба чинити правду, необхідно іти дорогою покаяння. Треба поховати у воді стару самолюбну людину, щоб з води вийшла нова людина, відкрита до висот, яка чує, що вона має Отця на небі, має нового духа Божого, а коло себе має братів і сестер. Не є вона закрита в собі. А якщо залишається закритою, то не знайде спасіння. Бо в собі знайде тільки смерть», - розповів Владика Діонісій.

«Хрещення Христове має безпосереднє відношення до нашого хрещення. Зануренням у воду потопається стара людина, а народжується нова. Хрещення – це введення у таїнство життя, смерти та воскресіння Ісуса Христа. Стара людина розпинається разом з Христом: «Ми поховані з Ним через хрещення в смерть, щоб так, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми почали би ходити в оновленні життя»» (Рим 6, 4) – щоб були мертві для гріха, а живі для Бога, в Христі Ісусі (пор. Рим 6, 11).

Хрещення робить нас улюбленими Божими дітьми і дає право називати Бога своїм Отцем та в Святому Дусі кликати «Авва! Отче!» і молитись «Отче Наш»; ми стаємо синами Отця (пор. Гал 4, 5).  Кожен охрещений стає храмом Святого Духа. Також у Хрещенні родиться спільнота – Церква, бо охрещений не живе більше для себе, а для Бога і ближніх. Він «уцерковлюється» та поділяє свою віру з іншими християнами», - наголосив Архієрей. 

Після Літургії вірні на чолі із Апостольським візитатором вийшли на подвіря собору, де перед фонтаном «Трьох Ангелів» було звершено Чин Великого освячення води та окроплення вірних.

Прес-служба УГКЦ в Італії