«У Церкві ніхто не є чужинцем», – це слова кардинала Антоніо Марія Вельйо, дотеперішнього Президента Папської Ради в справах душпастирства мігрантів та подорожуючих, сказані минулого тижня під час зустрічі Християнського Союзу Підприємців та Управлінців. Він зазначив, що християнська громада повинна бути місцем, де кожен, не зважаючи на походження чи легальний статус, може знайти щире прийняття та знаки солідарності.

Зустрічаючись з католицькими підприємцями та менеджерами, представник Апостольської Столиці заторкнув питання мігрантських потоків у глобалізованому світі, вказуючи на необхідність приймати мігрантів, особливо тих, які зазнають труднощів, з якомога більшими щирістю та братерством, зважаючи на те, що сучасне суспільство дедалі більше позначене багатоетнічністю та мультикультурністю. Кардинал Вельйо підкреслив, що існує єдиний людський рід, якому покликана служити Церква, тому що всі люди мають те саме походження, ту саму причину існування і однакову кінцеву мету, якими є Сам Господь Бог. І якщо сьогодні, як зауважив керівник дикастерії Римської Курії, відповідальної за питання душпастирства мігрантів і подорожуючих, «світ є, як ніколи раніше, взаємопов’язаним», то «пересування людей зустрічається з перешкодами, які його обмежують». Тож якщо маємо «достатньо вільні комерційні та фінансові потоки», то міграція є виключеною «з ідеалів глобалізації спільних інтересів народів».

Можливість вільного пересування людей між народами сьогодні є предметом гарячих дискусій та міжнародних переговорів, а їх результатами, часто, є лише допущення тимчасових потоків людей, які мають відповідні кваліфікації. І, тим не менше, наявність перешкод для вільного пересування, не знеохочує емігрантів, і це явище дедалі більше зростає у світі. А згадані обмежувальні заходи сприяють, радше, явищам нелегальності та торгівлі людьми.

Кардинал Вельйо пригадав, що соціальна доктрина Церкви навчає, що людина має право на вільне пересування, як також на те, щоб іммігрувати в інші країни в пошуках кращих умов. Але це право накладається на право кожного народу чи уряду регулювати мігрантські потоки для того, щоб захищати своє спільне добро. Тому, мігранти, як і громадяни, «мають обов’язок з вдячністю шанувати матеріальну та духовну спадщину країни, яка їх приймає, повинні бути слухняними її законам».

Але ще одним важливим аспектом, на думку дотеперішнього Президента Папської Ради в справах душпастирства мігрантів та подорожуючих, є той, на який вказав Бенедикт XVI у своєму посланні з нагоди Всесвітнього Дня мігранта та біженця, який відзначався у січні. «Перше, ніж ствердити право емігрувати, слід ствердити право не емігрувати, тобто, отримати умови, які б дозволили залишитися на своїй землі», – писав Папа.

За словами кардинала Вельйо, Церква, в дусі солідарності, покликана стати «заступником та відважним захисником» права людей вільно пересуватися в межах своєї країни, а коли переслідування, бідність та брак безпеки до цього спонукають, то також права залишати свою землю в «пошуках свого, даного Богом, права на гідне життя». Це також накладає обов’язок подбати про те, щоб «громадська думка була належно поінформована про причини імміграції та про фактори, які змушують людей залишати свої домівки».

Джерело: Радіо Ватикан