В суботу, 21 грудня 2013 р., українські іммігранти регіону Валенсії (Іспанія) взяли участь у паломництві до обруса, яким, згідно з церковною традицією, св. Вероніка обтерла закривавлене обличчя Ісуса Христа під час його хресної ходи на Голгофу. Ця реліквія зберігається у жіночому монастирі св. Вероніки Сестер Кларисок, що  у Санта Фаз де Аліканте.

Проща розпочалася в українському храмі Христа Спасителя в м. Аліканте молебнем до Христа Чоловіколюбця, який відслужив о. Тарас Когут. О 16-ій годині Апостольський Візитатор, душпастирі та численні паломники розпочали процесійний похід до монастиря  св. Вероніки у Санта Фаз, який знаходиться на відстані 5 км від храму Христа Спасителя.

О год. 17:30 владика Діонісій очолив Божественну Літургію у співслужінні о. Василя Бойка, координатора душпастирства для вірних УГКЦ в Іспанії, о. Василя Халака, душпастиря громади УГКЦ м.Аліканте, о. Тараса Когута, новопризначеного душпастиря для вірних УГКЦ  в м. Овієдо, і двох римо-католицьких священиків: о. Франциска Кониса, Генерального вікарія дієцезії Аліканте, та о. Хозе Луіса, капелана Сестер Кларисок.

На проповіді Апостольський Візитатор зосередив увагу паломників на духовних роздумах про зречення, яке відбувається під час св. Тайни Хрещення. « Відрікаюся диявола і всіх діл його; Обіцяю служити Христу і вірити в Нього! Це перехід від самолюбства до любові. Від закриття в собі до відкриття до Бога, синами якого стаємо. І відкриття до інших людей, з якими нав’язуємо братерство і починаємо становити церковну спільноту любові, в якій зустрічаємося з Христом. Але і після хрещення приходять до нас спокуси, які перешкоджають нам іти шляхом любовідо самого кінця нашого життя. Як ми знаємо, і після хрещення Ісуса Христа у ріці Йордані, дух веде Його в пустиню, де він був спокушуваний дияволом. Христос прийнявши усе людське окрім гріха, показує нам, як людині потрібно протиставлятися трьом найбільшим спокусам: багатства, влади і слави. Згодом диявол підсуватиме Йому і інші спокуси, зокрема залишити місію і не йти до Єрусалиму, а на останку – зійти з  хреста. Христос показав, нам отже, що спільноту любові можливо встановити лише тоді, коли подолаємо ці життєві спокуси.

Отож, нехай наші церковні спільноти будуть завжди місцем любові, «Живими парафіями» - місцем зустрічі з живим Христом, до чого нас закликає Глава та Синод УГКЦ.

Довідка

В Євангеліях немає нічого записано про зустріч Ісуса Христа з Веронікою у його хресній дорозі. Однак, розповідь про Веронікуприйшла до наших днів через християнське передання. Її вчинок дещо нагадує історію з Симеоном. Малий жест допомоги, який дівчина виявила сама, без особливого запрошення. Її добре серце добровільно виявило бажання допомогти. Це був дуже простий вчинок, можливо, непомітний для багатьох, але цей вчинок по-особливому зворушив Ісуса. Він залишив відбиток свого обличчя на хустині.Ця хустка, як дорогоцінна пам’ятка страстей Ісуса Христа зберігалася в Єрусалимі аж до ІV століття. У цей час з огляду на наступ мусульман, християни перенесли її до Кипру.  А у 640 році її перенесено до Єрусалиму і покладено в Соборі св. Софії на прилюдне почитання. У 1453 році, за часів правління Константна ХІІ, коли Константинополь зайняли турки, сини Імператора втікаючи до Риму, взяли зі собою реліквіар разом із хустиною св. Обличчя. В Римі вони віддали її Папі Mиколі V, який її заховав у своїй приватній каплиці.

Пізніше за часів Папи Сикста ІV, коли у Венеції бушувала чума, реліквія була передана до цього міста і за переданням, завдячуючи саме цій реліквії місто було врятоване.

Початки почитання обруса у Санта Фаз де Аліканте (SantaFazdeAlicante) походять з XV століття, коли священику Петру Мена, душпастирю храму св. Івана з Аліканте, під час його подорожі до Рима, було подаровано хустку з відображеним обличчям Ісуса Христа, якій завдячували порятунок міста Венеції від чуми. Каже легенда, що цей священик заховав її на низу валізи, але кожного разу при її відкритті вона завжди появлявся на верху. 17 березня 1489 року з приводу засухи в місті, реліквію було вирішено винести процесійно. Під час процесійного ходу, чоловік, який ніс хустку не зміг її втримати у руках, і побачив, як з неї випливала сльоза. Це було перше чудо у цьому місті, де і побудовано монастир.

26 червня 1936 під час іспанської громадянської війни, монастир зайняли комуністи, спустошили храм і монастир, однак мерові міста вдалося врятувати хустку. Революціонери перетворили монастир на завод літаків. Та все ж по завершенні воєнного конфлікту монастир було оновлено і споруджено новий вівтар. Сьогодні - це є одне з найвідоміших іспанських паломницьких центрів.