Убитого під Слов'янськом 30-річного італійського фоторепортера Андреа Роккеллі похоронили 30 травня 2014 р., в рідному місті Павія в італійському регіоні Ломбардія, на півночі Італії. Попрощатися з фотографом прийшли його родичі, друзі, а також мер Павії Алессандро Каттанео і глава провінції Даніеле Бозоне. У похоронах взяла участь також українська місцева спільнота. Нагадаємо, італійський журналіст Андреа Роккеллі і його російський перекладач Андрій Миронов загинули під Слов'янськом 24 травня, потрапивши під мінометний обстріл.

Нині, нажаль, нікого не здивуєш військовою хронікою, але я про інше, про особисте пережиття життя і, з похиленою головою кажу, смерті, італійського фоторепортера що загинув під Слов’янськом кілька днів тому. Загинув ніби знаково – у день народження свого маленького сина.

Щоб дати себе зрозуміти краще певно маю сказати, що проживаю у північній Італії, у невеликому містечку поблизу Мілана, що з фоторепортером Андреа нас познайомив ректор семінарії Павії якось на початку лютого. Тоді він відлітав до Києва, щоб бути на Майдані. Ми з чоловіком дивилися на нього з певною заздрістю, бо здавалося він може торкнутися тієї реальності, до якої ми тут долучалися тільки через перегляд новин та молитви.

Пізніше я вже бачила його у квітні з фоторепортажем з України. Здався він тоді мені занадто простим, і сьогодні, під час церемонії прощання, я почула слова, які все пояснили: «він не шукав новин, не робив їх, не коментував, він розповідав життя…».

Він зруйнував кордони, які у нашому глобалізованому світі, ще десь ховалися і у моїй голові… Він – мій перший дотик української реальності… Не через новини, не через монітори… через скромну труну, що сьогодні пронесли повз мене.

Багато друзів іноземців питають чи маю когось у військових точках? Якось у інтерв’ю на місцевому радіо цікавилися чи знала особисто когось з полеглих на Україні? - звичайні питання у пошуках новин. І тут, сьогодні, якась інша реальність, свідчення з іншого, не масмедійного виміру, до певної міри абсурдне у моїй свідомості: я, як українка, єдиного, кого знала особисто з загиблих у протистояннях на моїй батьківщині, це італійський фоторепортер, відчайдушний хлопчина, молодший за мене, син якого ходить разом з моїм у садочок і якого нині відспівували на подвір’ї сусіднього будинку…  

Енді, ти назавжди зруйнував кордони …

Марина Товт