Душпастирський візит Апостольського візитатора до громад УГКЦ в Аліканте та Торрев’єха (Іспанія)
На запрошення о. Василя Халака Апостольський Візитатор здійснив душпастирський візит до двох українських спільнот в Аліканте та Торрев’єха (Іспанія). В суботу, 12 липня, у Празник Свв. Верховних Апостолів Петра й Павла владика Діонісій відслужив Божественну Літургію у храмі Христа Царя у місті Аліканте. У неділю, 13 липня, у місті Торрев’єха, в якому український храм присвячений Свв. Верховним Апостолам, відбулися урочисті святкування з нагоди храмового празника.
У святочній Літургії з Архієреєм співслужили о. Василь Халак і о. Хозе Луіс (Jose Luis Úbeda Sierras), Генеральний Вікарій дієцезії Аліканте. По завершенні Літургії о. Хозе привітав громаду від імені місцевого єпископа, наголосивши, зокрема, на факт, що на відправі є численна присутність дітей, які приймають разом з родичами дар віри і водночас є живим прикладом своїм одноліткам інших національностей.
Владика Діонісій на проповіді наголосив на об’єднавчу роль двох верховних апостолів: «Св. Апостол Петро, скеля на якій Ісус Христос збудував свою Церкву. Святий Павло, Апостол народів, який своїм місійним запалом спричинився до того, що Христова благовість стала відомою в Малій Азії та Європі. Завдяки його проповіді вона відкрилася для поганського світу. Обидва Верховні Апостоли посвідчили свою віру у Римі мученицею смертю. Слід відзначити, що приклад цих двох великих мужів показує нам сьогодні правдиве бачення лідерства християнськими очима: влада – це служіння іншим. Ці два апостоли попри отриману верховну владу, були звичайними і простими людьми, а тому свідомими своєї людської немочі. Адже, за словом апостола Павла, «сила Божа у немочі здійснюється». Не в нашій лінивій немочі, а в іншій – у тій, яка народжується в нас від того, що починаємо усвідомлювати: неможливо своїми силами досягнути спасіння, але силою Божої благодаті можна досягнути всього. Тому і наші немочі не повинні нас знеохочувати у нашому життєвому шляху та вірі, бо виявляють нам силу з небес у нашому безсилі».