У неділю, 22 листопада 2015 року, в рамках недільної катехизації для дорослих, парафіяни українського храму Свв. Сергія і Вакха здійснили чергову екскурсію визначними місцями історичного центру Рима. Провадив екскурсію о. диякон Андрій Пеленський.

Цього разу пізнавально-екскурсійний шлях пролягав через славний римський Колізей, вулицю Меруляна, провадив до відомого монастиря отців Редемптористів, де у головному вівтарі зберігається чудотворна ікона Матері Божої Неустанної Помочі.

У 1866 році Папа Римський Пій IX передав цю ікону під опіку отцям Редемптористам з проханням, щоб зробити її відомою в усьому світі. Також у згаданому монастирі почитається ікона блаженного Миколая Чарнецького, котрий належав до чину отців Редемптористів.

Відтак учасники екскурсії відвідали древній римський храм Святої Прасседе (Santa Prassede). Церква в ім’я святої Євпраксії (Praxedis) була побудована на місці її поховання папою Адріаном I близько 780 р. (на фундаменті церкви V століття) та знаходиться неподалік від Базиліки Санта Марія Маджоре. Перша церква на цьому місці була побудована за папи Сиріція. Свій нинішній вигляд церква придбала зусиллями папи Пасхалія I (бл. 822 р.). Візантійські мозаїки церкви – одні з найкращих у Римі. Особливо славиться мозаїчне оздоблення усипальниці матері папи Пасхалія. У церкві, в каплиці Сан-Дзено (Святого Зенона з Верони) зберігається одне зі знарядь Страстей Христових – стовп, до якого Христос був прив’язаний під час Його бичування.

Наступним етапом екскурсійного шляху стала славна римська Базиліка Санта Марія Маджоре (Basilica di S. Maria Maggiore). З її заснуванням пов’язана цікава легенда. 4 серпня 352 року папі Ліберію і багатому римлянинові Джованні Патріціо явилася уві сні Пресвята Богородиця і наказала побудувати церкву на тому місці, де наступного дня випаде сніг. І справді, на наступний ранок, 5 серпня 352 року, на Есквіліні, там, де тепер стоїть базиліка, лежав сніг. Після цього чуда й стали зводити церкву. Через те ще і сьогодні церква має назву Марія Сніжна (лат. Santa Maria ad Nives). Її замінила базиліка, побудована в 440-х рр. папою Сикстом III і присвячена Богоматері. Багато пап прагнули зробити цю вельми шановану римську церкву ще прекраснішою, добудовували і прикрашали її. Дзвіниця, найвища у Римі (75 м), датується 1377 роком. Нинішній фасад з портиком і лоджією побудував в 1740-х рр. Фердінандо Фуга. У лоджії, на стіні, що являє собою старий фасад церкви, зберігся мозаїчний декор початку XIV ст. Базиліка є найбільшою із 40 церков Рима, присвячених Богородиці. Вона є екстериторіальною областю Ватикану.

Завдяки о. диякону Андрію учасники екскурсії мали можливість детально ознайомитися з внутрішнім інтер’єром базиліки. Інтер’єр церкви, незважаючи на пізніші видозміни, створює уявлення про величину ранньохристиянської базиліки, що відрізняється досконалістю пропорцій, гармонією і урочистістю. Винятковий інтерес становлять мозаїки, що прикрашають церкву. У центральному нефі знаходяться фрески V століття на сюжети із Старого Завіту, що вражають своєю свіжістю, яскравістю фарб і красою. Сюжети мозаїк тріумфальної арки – Благовіщення, народження Христа і поклоніння Йому. Вони створені в V столітті, але імовірно пізніше, ніж арки центрального нефа – в них відчувається вплив Візантії. У мозаїці абсиди, де зображено Коронування Марії, поєднуються частини, що відносяться до V ст., з тими, які були створені Якопо Торріті в кінці XIII століття, коли за вказівкою папи Миколи IV перебудовували абсиду. Саме до цього часу відносяться всі фігури. Увагу привертає дерев’яна касетна стеля, яка вважається роботою Джуліяно да Санґалло. Згідно з традицією, для позолоти стелі використовували золото з першої партії, привезеної з Нового Світу (з Перу), яке папа Олександр VI отримав в подарунок від іспанського королівського дому – Фердинанда і Ізабелли. Підлога – робота Кудлате XII століття – значно змінена реставрацією, зробленою у XVIII столітті. В глибині правого нефа знаходиться надгробок кардинала Консальво Родрігеса кінця XIII століття.

Пізнавальна екскурсія історичним центром Риму цього разу завершилася відвіданням базиліки Святої Марії Ангелів і Мучеників (Santa Maria degli Angeli e dei Martiri). Цей храм був побудований на місці античних руїн Терм Діоклетіана, ймовірно, за проектом Мікеланджело. Будівництво було завершено після його смерті, у 1566 році. В основі плану церкви лежить грецький (рівносторонній) хрест. Церква кілька разів перебудовувалася. Всередині храм Святої Марії Ангелів і Мучеників прикрашений античними колонами, класичними орнаментами, скульптурами та картинами, в тому числі роботами французьких художників XVII–XVIII століть. У церкві похований Сальватор Роза, італійський художник і поет XVII століття, архітектор Карло Маратта, що здійснював роботи по перебудові церкви. У проході, що веде до поперечної нави, розташована статуя Св. Бруно, яка виконана французьким скульптором Гудоном.

В рамках екскурсії диякон Андрій Пеленський розповів багато цікавого про історію центральної частини італійської столиці та підкреслив основні точки дотику, які мала історія Рима з історією поширення християнства. Варто додати, що й сам український парафіяльний храм Свв. Сергія і Вакха знаходиться у центрі древнього історичного Рима, поблизу славного Колізею та відомих античних імператорських форумів.

Зазначимо, що подібні заходи проводяться регулярно заради культурного, інтелектуального та духовного збагачення українців, що проживають в Римі та околицях.

Джерело: http://www.ukr-parafia-roma.it