Не одна церковна громада УГКЦ в Італії була заснована завдяки наполегливості та завзятості українських жінок, котрі прибули  сюди на заробітки. Та в м. Веллетрі, що неподалік Риму, молитовна спільнота 4 роки тому згуртувалася за допомогою брата Юрія Лацуги, котрий приїхав з України сюди до формаційного дому  Отців Оріоністів на кандидатуру та новіціят.

Спочатку українці збиралися на молитву до каплиці Отців Оріоністів, які щедро відкривали свої двері для наших вірних. А потім і в інших храмах м. Веллетрі, де мали відведений римо-католицькими священиками відповідний час. Тут молилися вервицю, молебні, акафісти та інші набожества, бо до Риму на Божественну Літургію не завжди було легко «вирватися» з роботи.

На свято Вознесіння, 9 червня  2016 року, молитовну спільноту відвідав Владика Діонісій Ляхович, Апостольський Візитатор. Головною метою душпастирського візиту було вивчення можливості регулярного приїзду українського священика до цієї спільноти. Разом з Владикою Діонісієм до Велетрі прибула також с. Євсевія Мудранинець, СНДМ, відповідальна у справах катехизації УГКЦ в Італії.

Перед початком Божественної Літургії наймолодші вірні привітали Владику з хлібом та сіллю, а дорослі - віршами, написаними спеціально для цієї нагоди. Опісля, разом з отцями Оріоністами - о. Філіппо Бенетаццо, настоятелем та магістром новіціята, та о. Джованні Каролло, економом формаційного дому - Владика відслужив тут вперше Архиєрейську Літургію для близько 30-ти наших вірних та уділив бажаючим Таїнство Покаяння.

У душпастирському зверненні Владика Діонісій провів паралель між поживою для тіла і поживою для душі, зокрема зазначивши: «Хліб, з яким ви мене зустріли є солодкий, а сіль – солона, несмачна, але без неї страви, які ми споживаємо були б несмачні. Так само в нашому духовному житті, ми не можемо уникнути терпіння, які є як та сіль.  Ваше життя тут в Італії є посоленим, не є без терпінь. Бог не бажає наших терпінь, ми їх також не бажаємо, але вони є присутні, бо їх спричиняє гріх, якого допускається людина. Отець Небесний допускає, щоб Христос терпів. Господь переніс на собі всі болі: фізичні, душевні та духовні. На Хресті Ісус відчуває самоту, темряву кромішню, пекло, але, навіть, тоді він не втрачає своєї віри, надії на Небесного Отця і віддає себе в Його руки. Воскресіння починається на хресті, коли ми віддаємо своє життя Богові. Навіть, тепер за життя починається наше воскресіння. Коли ми злучаємо наші терпіння з Христовими, вони стають для нас благодаттю. В Божественній Літургії ми віддаємо наше життя в руки Божі, яке б воно не було, кілька разів виголошуємо: «Пресвяту, пречисту преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, з усіма Святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо». Коли віддаємо, тоді отримуємо Божий мир. Тому Ісус Христос, як сьогодні ми чули в Євангелії, після воскресіння, зустрічаючись з апостолами казав: «Мир вам!» Мир необхідний людям. Ісус сприйняв те, що ми переживаємо, щоб показати нам дорогу до неба. Тільки перетерпівши ввійдемо до неба, як Христос, перетерпівши муки і хрест ввійшов у свою славу. Христос не залишає нас сиротами, він посилає Святого Духа.  Дух свободи, який нас провадитиме, пригадає нам все, що навчав Ісус Христос про Отця. Коли ми віддамо себе, щоб він нас провадив, тоді дійдемо до Царства Небесного.»

Вкінці Божественної літургії Владика Діонісій здійснив обряд мирування вірних та подарував на згадку іконки Гошівської Богородиці з молитвою і благословенням. Опісля вірні мали змогу зустрітися з єпископом біля солодкого столу, який вони приготували, та порозмовляти про духовні потреби. На завершення брат Юрій від імені усієї молитовної спільноти Покрови Пресвятої Богородиці м. Веллетрі подякував Владиці за душпастирський візит і посіяне Боже слово, які принесли присутнім велику радість та духовне піднесення.