27 травня 2009 року у залі зустрічей Папського універститету св. Томи Аквінського у Римі, з ініціативи факультету Соціальних наук та при сприянні декана факультету проф. сестри Гелен Алфорд, проходила конференція на тему: «Святий Престол і країни посткомуністичної Європи». У конференції взяли участь відомі церковні дипломатичні і наукові постаті, які ділилися власним досвідом минулого і баченням перспектив на майбутнє. Серед доповідачів були присутніми: кардинал Анжело Содано, декан колегії кардиналів, кардинал Акіле Сільвестріні, кардинал Роже Ечеґерай, кардинал Йозеф Томко...

пані Сухоцька, Посол Польщі при Святому Престолі, Архиєпископ Никола Етерович, Генеральний секретар Синоду Єпископів Католицької Церкви, Преосвященний Владика Діонісій (Ляхович), Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії і Іспанії, Монс. Паролін, підсекретар Ватикану з міждержавних стосунків, о. д-р Василь Кирило, ректор Папського Східного Інституту та інші. У своїй доповіді про дипломатичні стосунки Ватикану із 27 новими незалежними державами, які утворилися після падіння Берлінської стіни, кардинал Содано зазначив, що в час комунізму не було просто вибрати стратегію дій по відношенню до пануючого на той час комуністичного устрою, щоб засуджуючи його вчинки і ідеологію, водночас підтримувати вірних Церкви у тих країнах. Промовець зазначив, що сам був учасником відновлення дипломатичних стосунків Святої Столиці і посткомуністичними країнами, відвідуючи їх особисто, особливо супроводжуючи св. п. Папу Івана Павла ІІ, в тому числі і в Україну.

Владика Діонісій (Ляхович) у своїй співдоповіді представив відносини держави і Церкви в Україні у період 1991-2009 рр., застановляючи слухачів над історією розвитку Церкви в Україні за останніх 20 років та, зокрема, на міжцерковних стосунках та законах, які їх врегульовують, або яких ще бракує.

Пані Посол Леахи, будучи, як сама зазначила, людиною зі сторони, зазначила, що подиву гідно, як у посткомуністичних країнах Церкви, будучи самі ще дуже слабкі після переслідувань, активно задіяні в різних соціальних проектах для розвитку самих країн, як борються за збереження життя, за людські права у цілому світі.

Пані Сухоцька розповіла про підготування та підписання першого в історії Ватикану Конкордату (угоди існували раніше) між Святим Престолом і Польщею 16 років тому та про те, наскільки складно було змінити стереотипи і витворити нові моделі у процесі демократичного розвитку країни. Було це важливо для самої країни: «У Польщі, коли уряд підписував закони про свободу віровизнання, вони може й мали добрий намір, але це були непрофесійні люди. Ці закони були дуже незахищені, а застосувавши міжнародні зобов’язання, закони кристалізувалися, зберігали його від хаотичних змін», – сказала вона.

Знавець церковного і цивільного права проф. Ігнесті зазначував, що підписання угод між країнами це фінальні моменти. Згадав порівняння Папи Івана Павла ІІ, який порівнював єдність Сходу і Заходу, називаючи Церкву «одним тілом, що дихає двома легенями».

Монсеньор П’єтро Паролін розкрив присутнім у своїй доповіді аспекти базового договору між Святим Престолом і Боснією та Герцоговиною, стосовно православних і мусульманських спільнот та заохотив до спільного шукання існуючих, ще нерозв’язаних проблем, обговорюючи з співдоповідачами дану тематику.

Кульмінацією зустрічі став круглий стіл на тему: «Перспективи взаємостосунків між Святим Престолом і посткомуністичними країнами», у якому взяли участь: кардинал Акіле Сільвестріні, кардинал Роже Ечеґерай, Архиєпископ Никола Етерович. Кожен з учасників, в силу довірених Церквою урядів, з особистого досвіду ділився пережитим досвідом та баченням цих стосунків на майбутнє у всіх площинах церковно-суспільного життя країн.

Прес-служба УГКЦ в Італії

Довідка

Папський універститет св. Томи Аквінського у Римі, або ще знаний під назвою «Анджелікум», добре відомий у науковому католицькому світі. У 1946-1948 рр. тут студіював св. п. Папа Іван Павло ІІ, а сьогодні діють факультети теології, канонічного права, філософії, соціальних наук та два інститути. Цей заклад неодноразово був місцем наукових богословських зустрічей, наукових конференцій тощо.