Сьогодні, 9 липня, минає сороковий день по відході з цього світу великої постаті – Блаженнішого Любомира Гузара. Божественна Літургія, яку зараз служимо, – це передусім Євхаристія, подяка. Так і відхід Блаженнішого Любомира треба трактувати не як скорботу, як втрату великої особи, а як подяку за цей великий дар, яким Господь обдарував нашу Церкву.

Прийшов час його відходу, бо всі люди є паломниками в цьому світі. Смерть людини належить до її найсуттєвішої природи. Хто прийшов у цей світ, мусить із нього відійти. Смерть − це останній особистий досвід, який людини мусить пройти.

Про це у своїй проповіді сказав владика Діонісій (Ляхович), Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії, під час Архиєрейської Божественної Літургії в соборі Святої Софії в Римі. Текст проповіді на своїй сторінці у Фейсбуку публікує Марія Говгера.

«Блаженніший Любомир − це дар для нашої історії. У ньому проявлялася глибока мудрість, симпатія, лагідність, спокій, батьківська любов і все пронизував здоровий гумор. Він мав ваду зору, проте втішався проникливим світлом мудрості, пам’яті та віри, − віри чистої, щирої, відкритої, прозорої. Словом, це батько, що любить своїх дітей. Усі знали, що він досконало спілкувався на різних мовах. Проте його дар мови − це передусім харизма Святого Духа, яка дає можливість говорити різними мовами: мовою дитини і простої людини, мовою молоді і старших, мовою політиків і державних провідників, мовою творців культури і науки, мовою Церкви і Церков, щоб вести екуменічний діалог. Він живе і буде жити. Цим даром будуть користуватися наші нові покоління, як до сьогодні користуємося іншими дарами нашого народу і Церкви, якими є митрополит Андрей Шептицький і патріарх Йосиф Сліпий. Отож діло людини − подякувати Господеві за ці дари», − наголосив владика Діонісій.

Він також повідомив, що сьогодні в Римі Інститут історії Церкви УКУ спільно з товариством «Свята Софія» починає Літню школу на тему «Постать патріарха Йосифа Сліпого в контексті міжнародних церковних і політичних відносин», приурочену до 125-ліття від його народження.

«Наша велика трійця відійшла від нас: Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий і Любомир Гузар. Проте вони живуть серед нас в інших вимірах. Життя має різні виміри, не тільки тілесний. У вимірах суспільних, інтелектуальних, релігійних і духовних їхня постать стає ще світлішою», − сказав проповідник.

Департамент інформації УГКЦ