У неділю, 27 серпня 2017 року, преосвященніший владика Діонісій (Ляхович), Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії, відвідав з душпастирським візитом українську громаду в м. Остії, що біля Риму. Архиєрей звершив Божестенну Літургію у співслужінні ієрея Тараса Остафіїва. Після читання недільного Євангелія Владика Діонісій звернувся до присутніх на молінні вірян із духовним словом.

Нижче подаємо текст проповіді, яку Владика виголосив під час Святої Літургії в Остії.

Дорогі брати і сестри!

Сьогоднішнє Євангеліє (Мт. 19, 16-26) говорить нам про багатого юнака, який приходить до Ісуса і питається, що йому робити, щоб успадкувати життя вічне. Євреї вважали життя вічне нагородою за збереження Божих заповідей. Отже цей хлопець заслуговував собі на життя вічне, тільки він хотів, щоб Ісус йому це потвердив. Але відповідь Ісуса стала для нього несподіванкою. «Тобі бракує чинної любові до потребуючих. Якщо ти “хочеш бути досконалим, іди і продай усе, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною”». Іншими словами, щоб бути досконалим, треба вийти із себе, вийти із самозакохання та не зосереджуватись більше на своїх заслугах і потребах. Свою любов і відкритість Богові треба виявляти добрими вчинками, допомогою ближнім. Ось як пояснює це апостол Яків: «Коли брат або сестра будуть нагі й не матимуть куска хліба і коли хто до них скаже: “Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь”, і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі» (Як. 2, 16-17). Бо в любові до ближнього закладена і наша любов до Бога, як запорука успадкування життя вічного.

Ісус Христос є дуже вимогливим до тих, кого кличе до досконалості: «Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має, де голову прихилити» (Мт. 8, 20; Лк. 9, 58). Не дозволяє навіть піти поховати свого батька або з батьками попрощатись! Отож і тут: «Іди, продай усе, роздай бідним, і будеш мати скарб на небі». Але почувши це, юнак засмутився вельми, бо був дуже багатий. Глянув Ісус на нього, і сказав: «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти у Царство Боже! Легше верблюдові пройти крізь вушко в голці, ніж багатому увійти у Царство Боже».

Цей знатний чоловік не мав відваги залишити все, адже його серце не було вільне. Було при’язане до грошей. Гроші вирішили своє! І відходить від Ісуса сумний, тратить сенс життя. Багатство не дозволило йому дати крок уперед!

І по сьогодні гроші є перешкодою у справі Царства Божого. Не треба іти далеко! Це може статися зі мною. Сьогодні ми чуємо часто таке: «А скільки мені заплатять?». Щоб піти за Ісусом, треба бути вільним від усього. Вільним від грошей, влади, слави, від теплого гнізда. Треба бути вільним від себе самого. А хто таким не є, залишається сумним, невдоволеним, бо земські речі ніколи не заповнять людського серця. Завжди чогось буде бракувати…

Це Євангеліє, що ми слухали сьогодні, змінило життя тим, хто ці слова сприйняв глибоко до свого серця. Антоній, син доброї і багатої єгипетської сім´ї, залишив все і пішов у пустелю, і став духовним батьком монашества. Так само Франциск Асижський, будучи багатим, послухавши це Боже слово, залишив все, став убогим, і стільки добра зробив для Божого Царства! Хто відчув у собі Божий поклик, всього зрікається… Однак багатство все може зупинити і насправді сильно зупиняє, навіть тих, що обіцяли Богові жити убого!

Апостоли запитали Ісуса: «Хто ж тоді може спастися?». Ісус відповів: «Неможливе в людей, можливе є в Бога». Тому, хто звільняється від грошей, влади, слави і пускається в дорогу за Христом, все стає можливим і Дух Божий його провадить, і він йде там, де його посилають. Ніхто і ніщо його не зупиняє! Він вільний від себе і від того, що посідає. Йому гроші не стають на перешкоді.

І тут Петро дає своє свідчення: «Ось ми покинули все, що в нас було, і пішли за тобою». Ісус сказав їм: «Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи дітей, чи братів, і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне!».

Чи це можливо одержати сто разів більше вже у цьому світі? З Богом все можливо! Я прошу Вас дозволу сказати щось про себе. Я не походжу з багатої родини, а навпаки, з досить бідної; я народився там, де всі дороги закінчуються. І це, можливо, мені дозволило піти за Божим покликом. Однак прийшов час, коли треба було справді вирішити, бо появилася в житті інша можливість, на перспективі ставав інший спосіб життя, прийшла криза покликання: іти за Христом чи обирати світське життя. Будучи ще студентом теології, за дозволом настоятелів, я попросився працюювати на фабриці та взяв з собою книжку одного бібліста, яка мала такий заголовок: «Зробіть перехід» (Fatte il passaggio). Отже у фабриці отримав поклик, щоб зробити перехід. Вибирати свій спосіб життя чи іти за Христом. Вирішив піти за Христом! І старався надалі відповідати «Так!» Господу на всі життєві виклики. Просив єдиного, щоб Дух Святий мене провадив. Я переконаний, що отримав набагато більше від того «сто разів більше», хоча нічого від Бога не вимагав… Це не означає, що ми перестаємо бути людьми, що ми вже досконалі і не потребуємо підтримки, сили, щоб боротися з гріхом, і сповідатися зі своїх гріхів. Прикладом є сам Петро апостол, котрий, навіть відрікшися тричі від Христа, встає і йде далі. І апостол Павло, як ми слухали сьогодні, хоча почуває себе меншим від інших апостолів і негідним, бо переслідував християн, проте все завдячує благодаті Божій, яка діє в ньому, і завдяки цій благодаті робить більше від інших учнів.

Але це Святе Євангеліє не відноситься тільки до богопосвячених осіб чи тих, що покликані до священичого служінння. Відноситься до всіх християн і до тих, що живуть звичайним світським життям. Гріш не має бути перепоною у супружій вірності, не має бути нагодою до брехні, до крадежі, до несправедливості стосовно майна. Одні мають дуже багато, а інші заледве виживають. Отож, до всіх є пересторога Ісуса Христа: «Трудно багатому ввійти в Боже Царство».

Небезпека в тому, що гріш може заступити місце Бога. Навіть християни часто більше вірять у могутність гроша, ніж у могутність Бога, адже за гріш можна все купити. Можна навіть продати свою душу! Гріш стає ідолом, якому приносяться жертви… інколи інших людей, а навіть народів, бо і війни провадяться за гріш. Проте Ісус не виступає проти багатства як такого, і Він створив світ багатим. Гріш є потрібен і треба працювати, щоб його заробити. За нього ми купуємо «хліб наш насущний», завдяки йому вишколюємо наших дітей, допомагаємо сиротам і вдовам, але гріш ніколи не може стати нашим «богом», якому ми «поклоняємося» і віддаємо для нього все наше життя.

Сучасній людині здається, що це все неможливо. Проте Богові все можливо! Тільки треба повірити і пуститися у цю дорогу. Інколи може бути вже тут, на землі, «сто разів більше» отримано, не в грошах, але у сенсі життя. Треба піти за покликом Христа. Амінь.