Цього року український народ спогадує 85-і роковини злочину проти людей, який вчинив комуністичний режим – Голодомор 1932-1933 років.

З цієї нагоди у Мілані проходять різні заходи по вшануванню цієї події. Зокрема, виставка скульптора Армандіно Лекка «Забутий біль – Голодомор», наукова конференція, маніфестація та ін. Важливим розв’язком цих заходів буде архиєрейська Божественна Літургія 26 листопада в міланському соборі Дуомо, на яку прибудуть українські паломники з різних куточків Італії. Богослужіння очолить Архиєпископ Циріл Василь, Секретар Конгрегації для Східних Церков, у співслужінні із  владикою Глібом (Лончиною), єпархом єпархії Пресвятої Родини з осідком в Лондоні. Було заплановано також співслужіння владики Діонісія (Ляховича), Апостольського візитатора для українців греко-католиків в Італії, але у зв´язку із  станом здоров'я, владика не зможе прибути на богослужіння.

Напередодні владика Гліб поділився своїми міркуваннями про Голодомор.

Преосвященний владико Глібе, що на Ваш погляд означає  Голодомор? Що Ви вкладаєте в це поняття?

Голодомор – велика трагедія не лише українського народу, а й всього людства. Можуть бути різні труднощі, негаразди, неуспіхи, і, справді, природні катаклізми, що можуть спричинити неврожай, але забирати від людей зерно, останній шматок хліба… Таке не вкладається в голові! Невже так людина може ставитися до іншої людини? Така безсердечність засмучує, бо ми, християни, дивимося на інших людей і, взагалі, на цілий світ, як на одну родину, бо всі ми є дітьми Бога-Отця. Очевидно, не всі люди мають таке розуміння та все ж таки ми є Божими дітьми, і щоби одна Божа дитина так чинила супроти іншої Божої дитини… це дуже сумно. Це заставляє задуматися.

На Вашу думку, що потрібно робити, аби такого більше ніколи не відбулося в жодній країні світу?

У самому факті Голодомору йдеться про те, що гідність людини була потоптана, знівечена. Аби подібного не сталося нам потрібно почати із себе: потрібно шанувати кожну людину як велику цінність. І в цьому не відіграє ніякої ролі те, чи ця людина може щось багато зробити, а чи фізично, скажімо, вона є неповносправною. Кожна людина має гідність і цінність, бо ми є найбільшим Божим сотворінням. Жодне інше сотворіння Бога не наділене такими дарами, як людська істота.

Цікаво, вперше греко-католицька громада може вшанувати пам’ять невинно загиблих жертв Голодомору в такому величному соборі, яким є Дуомо в Мілані.

Ця подія є пригадкою для світу про те, що люди страждали, і ці люди такі самі, як всі інші. Також це й пам’ять про те, що, якщо ми не навчимося шанувати людську гідність, то подібне може повторитися в будь-якій іншій країні. Подібні трагедії стаються в багатьох країнах і це тому, що людська гідність не шанується. Наша спільна молитва в Дуомо – знакова подія для нас. Ми повинні вийти на світову сцену і повідомити світ про те, що діялося в нашій історії. Знаєте, всі засуджують нацизм, однак, рідше комунізм…Але він приніс багато лиха, через яке ми багато потерпіли і сьогодні терпимо. Залишилася травма в нашому народі, яка є й по сьогодні. Наш народ є сильним і він повинен відродити те, що втрачене.

На Вашу думку, як ми, українці, повинні гідно нести цю пам’ять про Голодомор крізь віки?

Гарний приклад нам подають євреї, які спогадують голокост єврейського народу всюди, включно з євреями в Україні.  І є свідчення того, як Митрополит Шептицький допомагав євреям. Вони всюди свідчать про цю трагедію свого народу. Нам потрібно так само робити не лише в листопадові дні річниці Голодомору. Насамперед, потрібно дітей цього навчати. Я про Голодомор дізнався ще в народній школі (початковій), де я навчався закордоном і це була дійсність з якою ми виростали. Дітей потрібно навчати змалку історії України. А головну нашу пам'ять потрібно зробити духовною, тобто молитися  за жертв Голодомору, бо це невинні люди. Потрібно молитися за цих покійних і поручати їх Божому милосердю.

Розмовляла Руслана Ткаченко