Щоб проявити своїм учням небесну духовну славу, яка наступить після дочасних страждань, Господь Преобразився перед своїми учнями Петром, Іваном та Яковом на горі Тавор. Святкуванням Святого Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа Церква торжественно визнає віру в поєднання у Христі Божественної і людської природи.

У навечір’я Празника Преображення ГНІХ Преосвященний Владика Діонісій (Ляхович), Апостольський Візитатор для українців  греко-католиків в Італії та Іспанії відслужив Велику Вечірню з Литією в українському храмі святих Сергія і Вакха у Римі.

А в день Празника звершив Божественну Літургію для українських іммігрантів, які не зважаючи на робочий день чисельно прийшли до храму.

По закінченні Євхаристійної жертви Владика привітав вірних з святом, помирувавши та згідно звичаю поблагословивши первоплоди.

Фоторепортаж з події

Коротка історія празника

Празник Переображення Господнього належить до дванадцяти великих празників Візантійсько-українського літургічного року та встановлений в честь Переображення Господа згідно євангельських текстів.

Свята Єлена, мати Константина Великого в IVстолітті на згадку про цю подію збудувала храм на горі Тавор. Свято швидко поширюється в перших східних християнських спільнотах. В ранніх Отців Церкви таких як Єфрем Сирін, Іван Золотоустий, Прокла Константинопольський знаходимо проповіді – гомілії про цей празник. Творцями богослужбових текстів цього дня починаючи від V століття були свв. Анатолій Константинопольський, Іван Дамаскин та Косьма Маюмський. В західній церкві до XIIстоліття цей празник не був загально розповсюдженим. Тільки Папа Каліст III проголошує це свято обов’язковим.

В цей день Церква благословляє первоплоди. Звичай цей бере свій початок з Старого Завіту. Згідно закону Мойсея (Вих.23,19; Левіт 23, 10;) люди були зобов’язані приносити первоплоди до Господнього вівтаря, як подяку за врожай. Апостольські Конституції та Правила Соборів приписують християнам приносити перші плоди збіжжя та овочів до храмів на благословення, частину з яких жертвується на храм, а частина споживається в домівках, дякуючи Богу за врожай, як вияв Його милості. В цей день існує звичай  благословляти мед та віск, який бджолярі жертвували для потреб Церкви.

Прес –служба УГКЦ в Італії