В суботу, 22 січня, в Про-Катедральному соборі Св. Софії в Римі було відслужено заупокійну Святу Літургію з нагоди 33-ліття від смерті Владики Степана Чміля – першого українського салезіянина, довголітнього місіонера для українців Аргентини, ректора, духівника та виховника української Папської Малої семінарії (Рим), соратника бл. п. Патріарха Йосифа (Сліпого), архимандрита і єпископа. Богослужіння очолив о. мітрат Іван Дацько, колишній учень Семінарії, голова товариства Св. Софії в Римі, у співслужінні о. д-ра Івана Музички, настоятеля Собору, та усіх молодих салезіян, що навчаються у Римі.

Отець Іван Музичка, який добре знав покійного Кир Степана, виголосив проповідь. У ній отець окреслив особу першого українського салезіянина як того, що відзначався великою добротою, привітністю, спокоєм та особливою відданістю справі виховання українських хлопців діаспори. Отець Іван також підкреслив в отці Степані його вірність нашій Церкві, а особливо її проводу в особі тодішнього її Глави Блаженнішого Йосифа. Отець Музичка поставив Владику Степана у приклад присутнім та усім салезіянам, які мусять наслідувати ту його доброту, привітність, жертовність. Крім того отець Іван Музичка підтримав бажання українських салезіян розпочати процес беатифікації покійного Владики – «великої особи з великою його характеристикою - Добротою».

Після Літургії було відслужено Панахиду у крипті Собору, де і спочиває бл. п. Кир Степан Чміль. Після цієї до присутніх звернувся о. д-р Іван Дацько. Отець перш за все висловив подяку Кир Степану, а в його особі і всім салезіянам, які дали визначний вклад у виховання українських юнаків, що навчалися у Малій семінарії. О. Дацько, який знав особисто Кир Степана, бо він був його сповідником і виховником, підкреслив його «євангельську лагідність», рису, яка зближала його до всіх без винятку. Отець-доктор закликав українських Салезіян завжди пам’ятати про те, що їхнє теперішнє і майбутнє в нашій Церкві та обряді є можливим завдяки бл. п. Степану, який був першопрохідцем і основником українських салезіян східного обряду, саме йому він був завжди вірним і його відстоював.

Отець Іван Дацько сказав, що наша Церква потребує таких святих священиків до наслідування, яким був отець і владика Степан Чміль. Він би – за словами отця-доктора – доповнив той список наших блаженних і святих, які, здебільшого, є мучениками. Отець Іван висловив сподівання, що Владика Чміль дуже скоро буде піднесений на олтар святих і стане нашим заступником й живим прикладом тої щоденної святості, яка є завданням та метою для осягнення не лише священиків, а й для усіх людей.

Фото з події

Довідка

Владика СТЕПАН ЧМІЛЬ (20/10/1914 – 22/01/1978)

Народився в Судовій Вишні  в сім’ї робітників. Навчався в рідному місті, а пізніше (з 1925) в українській Перемиській гімназії.

У 1932 р. приїжджає в Італію для навчання і вступу до монашого Згромадження отців Салезіян. Свої перші обіти склав 16/08/1935, а священиком став 14/10/1945. Став першим салезіянином з України.

Протягом 12 років душпастирював в Аргентині між українськими емігрантами. Тут о. Степан виявився хорошим, сумлінним і жертовним священиком, дбав про всіх як рідний батько.

З 1961 р. ректор, духівник, виховник української Папської малої семінарії (Рим).  Був дуже хорошим вихователем і провідником молодих юнаків, вихідців з українських родин діаспори.

Патріарх Йосиф (Сліпий), дуже цінуючи діяльність та ревність о. Степана, нагородив його титулом Патріаршого Архімандрита (1976). А 2 квітня 1977 року в монастирі оо. Студитів (м. Маріно близько Рима) таємно висвятив о. Степана на єпископа, зважаючи на важкий період життя нашої Церкви в Україні. Разом з ним єпископами стали Іван Хома та сьогоднішній Глава УГКЦ Любомир Гузар.

Владика Степан помер 22 січня 1978 року після періоду недуг.

Блаженніший Любомир (Гузар): «В Римі поширеною була думка, що о. Степан «праведна, свята людина». Всі його шанували, бо відчували його святість. Його святість була автентичною, … яка не кидалась прямо у вічі, але яка справді перебувала у ньому і випромінювалась на свій спосіб назовні  … він мав стільки гарних та святих чеснот. Говорити про «славу святості» о. Степана є зовсім правильно, бо він був справді «праведником на землі!»

Владика Андрій (Сапеляк): «Таємниця святості життя о. Степана Чміля крилась у глибині його душі,  поєднані з Христом Богом. Його злука з Христом була постійною як у молитві так і в праці, так що вся його діяльність була безперервною молитвою… Також він старався проводити непорочне, чисте, смиренне і убоге життя. Був добрий зі всіма, а з безмежною любов’ю відносився до дітей і молоді»

З благословення Синоду Єпископів УГКЦ (2008 р.) та Генеральної ради Салезіянського Згромадження є розпочато збір інформації про особу Владики Степана для проголошення його святим.

Читай також біографію Вл. Степана Чміля та свідчення його святості >>тут>> (також і англійською).