В суботу, 18 червня 2011 р., преосвященний владика Василь Семенюк, беручи участь в Постійному Синоді, який як повідомлялося проходив цими днями у Римі, відвідав українські церковні громади регіону Кампанія.

Розпочався візит в селищі міського типу Мондрагоне де преосвященного владику перед вхідними дверми храму Святого Руфіно (San Rufino) вітали о. Ігор Горішний, капелан громади та українські діти із недільної школи. Після чого до храму було торжественно внесено копію ікони Зарваницької Матері Божої. 

Як відомо, Марійський духовний центр у с. Зарваниця знаходиться на території Тернопільсько-Зборівської єпархії, Правлячим Архієреєм якої є владика Василь. Чудотворна ікона Зарваницької Матері Божої сьогодні відома далеко поза межами України, а для українців у цей день вона стала символом духовного та культурного єднання на чужині.

Божественна Архієрейська Літургія розпочалася досить пізно, о 20.00, але не зважаючи на пізній час і втому, адже більшість українців тут задіяні в сільськогосподарських роботах на полі, храм був переповнений. Разом з владикою у Божественній Літургії співслужили: о. Василь Марчук, декан регіону Кампанія, о. Франко Альфєрі, італійський парох церкви святого Руфіна, о. Ігор Данильчук, капелан для українських вірних в мм. Латіна та Сора, о. Сальваторе Загарія та о. Ігор Горішний, капелан для вірних в м. Мондагоне. Дияконував під час Божественної Літургії о. Юстин Бойко.

Під час проповіді мабуть, що не один із присутніх думками поринув до України, до Зарваниці, адже за свідченнями владики Василя, приклад відновлення віри та оздоровлення, які отримують численні прочани у Зарваниці притягує все чим раз більше і більше люду до Марійського духовного центру.

Перебування Ікони з чудотворного місця та глибоке духовне слово Архієрея дало великий позитивний заряд для присутніх, зокрема для призадуми над власним духовним життям. Під час роздачі іконок Зарваницької Матері Божої владика намагався поспілкуватися із кожним зокрема, розпитуючись про місця проживання в рідному краю, про духовне життя, відвідування церкви. Простота владики захоплювала вірних, які ще довго залишалися в храмі та не хотіли розставатися з гостем.

19 червня відбувся візит владики Василя Семенюка до мм. Аверси та Казерти

У неділю, 19 червня 2011 р., владика Василь Семенюк очолив Архієрейську Божественну Літургію у церкві св. Августина м. Аверси. Цього року у м. Аверсі побувало уже три єпископи УГКЦ ( преосвященний Богдан Дзюрах, Діонісій Ляхович та Василь Семенюк).  

На початку Літургії з привітальним словом до преосвященного владики Василія звернувся о.Василь Марчук та українські діти. Під спів хору „Будь ім’я Господнє” разом з владикою священиками увійшли до храму. Після чого владика Василь очолив Архієрейську Божественну Літургію у співслужінні о. Василя Марчука, о. Ігора Данильчука, о. Ігора Горішнього. Дияконував о. Юстин Бойко.

Під час проповіді владика Василь привітав численних присутніх українців та поділився духовними роздумами про роль святих та ісповідників віри, котрі віддали своє життя за Церкву та народ, розповідаючи про тяжке переслідування під час радянських репресій.

У цю ж неділю, о 12-ій годині, владика Василь очолив Архієрейську Божественну Літургію і у каплиці св. Івана Христителя, що при катедральному соборі у місті Казерта.  Під час проповіді єпископ висловив вдячність о. Василю Марчуку, капелану громади за запрошення взяти участь у богослужінні та поділився духовними роздумами про важливість витривання у тяжких ситуаціях, переслідуваннях. На завершення відбулася зустріч із вірними та мировання. В м. Казерті багато вірних є родом з Тернопільської області. Цей факт, як зазначив владика, з одного боку є приємним для нього, що вірні є під добрим проводом священника, а з іншого боку є сумним, що стільки людей залишили свої сім’ї, подавшись на чужину на заробітки.

На завершення у присутності вірних владика Василь звернувся до присутнього на богослужінні генерального вікарія дієцезії Казерти о. Антоніо з проханням у допомозі й співпраці місцевого єпископа прислухатися до голосу громади в наданні просторої церкви для потреб української спільноти.