В рамках пасторальних відвідин греко-католицьких громад, у неділю, 14 грудня 2008 року, пасторальний координатор для українців у Італії о. Олександр Сапунко відвідав українську церковну громаду м. Венеції.

Історія заснування громади пов’язана з прибуттям наших емігрантів до Італії, зокрема до відомого для туристів м. Венеції, що приємно вражає своєю античною красою та незвичністю, адже місто споруджене на воді. Понад сім років тому першу Святу Літургію тут  відслужив  о.Небесняк (Салезіанин), а відтак деякий час духовну опіку над громадою мав о. М. Палій, який доїжджав з Риму, де перебував на навчанні. Останні шість років душпастирем української греко-католицької громади м. Венеція, є о. Олексій Саранчук.

У неділю, 14 грудня, під час душпастирських відвідин громади, перед Святою Літургією, о. Олександр Сапунко, зустрівся з їхнім душпастирем о. Олексієм Саранчуком, а відтак чисельні вірні мали нагоду приступити до Св. Тайни Покаяння. О 13.00 у церкві св. Кяри розпочалася Божественна Літургія, яку очолював о. Олександр Сапунко у співслужінні о. Олексія Саранчука. У своїй проповіді о. Олександр, пояснюючи притчу про «Невторопного багача», розповів, що найбільшим багатством та скарбом для нас християн є сам Господь, а час Різдвяного посту є доброю нагодою для приготування, щоб в черговий раз отримати цей дар надії, який несе нам Різдво – самого Предвічного Бога, Бога Емануїла, Бога, який є з кожним з нас. Проповідник в дусі євангельської притчі також закликав до застанови і над переосмисленням життя, стосунків з Богом та з ближнім у перспективі смерті кожного із нас, та важливості жити кожний день нашого життя, як останній та неповторний. Проповідник застеріг, що ми ніколи не можемо у нашому духовному житті зупинитись на досягненому, як «нерозумний багач», оскільки це неодмінно призведе до духовного занепаду, але повинні постійно примножувати та розвивати наш скарб віри, багатіючи у Бога.

По завершенні Божественної Літургії відбулося спілкування о. Олександра із вірними

 м. Венеції, в якому було також висловлене прохання про надання громаді більшого храму для богослужінь.

Звершилося Богослужіння традиційним многоліттям, а спільна трапеза з вірними стала ще однією нагодою спілкування та приватних зустрічей.

Власний кореспондент