Жива та зростаюча Церква, яка ефективно здійснює своє завдання євангелізувати. Так Блаженніший Святослав Шевчук, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, представив Церкву, яку очолює, під час брифінгу з журналістами, що відбувався у понеділок, 15 жовтня 2012 р., у Ватиканському прес-центрі.

Глава УГКЦ зазначив, що хоч в Україні є багато католицьких громад, а кількість греко-католиків становить приблизно 10 відсотків, існує, однак, приблизно 40 відсотків населення, яке не визнає себе членом жодної релігійної спільноти, тож необхідність нової євангелізації є очевидною, як також очевидною є потреба цієї євангелізації всередині Церкви, яка щойно 20 років тому вийшла з підпілля й потребує активної катехизації.

Головними засобами нової євангелізації, здатними відповісти на виклики нашого часу, Блаженніший Святослав назвав сім’ю та парафію, ще раз наголошуючи на тому, що було сказано під час його синодальної доповіді. Важливий і незамінний внесок у нову євангелізацію в суспільному контексті України, – за його словами, – походить з соціальної доктрини Церкви. «Навіть якщо багато людей не вважають себе частиною Церкви, вони прислухаються до її голосу, тому що вона говорить про конкретні моменти громадянського життя. І за це маємо пошану також з боку православних, протестантів та євреїв», – зазначив Глава УГКЦ.

Ієрарх також розповів про зацікавлення християнською релігією з боку молодих мусульман, а тим, що їх найбільше приваблює, є «християнська радість, яка випливає з відкриття того, що Бог не є “тираном”, що вимагає послуху, але Батьком». І це, за його словами, «могутній знак Воскреслого Христа».

Журналісти не оминули увагою питання одруженого духовенства, яке, за словами Верховного Архиєпископа становить понад 90% в Україні. Він зазначив, що цю давню традицію східної Церкви визнають, наприклад, співбрати латинники Сполучених Штатів Америки та Канади, виявляючи розуміння та підтримку одруженим греко-католицьким священикам на цих територіях. Натомість, наприклад, в Італії присутність одружених священиків «ще досить болюча для сприйняття», так що Єпископська Конференція відкинула пропозицію дозволити їм приїжджати до Італії для душпастирської опіки іммігрантів.

«Італійські пастирі ще не розуміють динамізму Східної Церкви», – зазначив Блаженніший Святослав, додаючи, що ситуація ускладнюється присутністю великої кількості вірних, для яких не вистачає душпастирів. Але, додав він, – «ми відчуваємо обов’язок шанувати відчуття» місцевого єпископату, адже коли «вихідною точкою є взаємна пошана, то завжди відкривається можливість для діалогу». Крім того, за словами Глави УГКЦ, саме завдяки підтримці Єпископських Конференцій «можлива наша присутність в Італії чи Іспанії». Він також дещо скритикував ідею запропонованого в цих країнах «етнічного капеланства», включеного в соціальний та культурний вимір, що несе загрози асиміляції. «Очікуємо того моменту, коли місцева Церква усвідомить, що присутність українців є силою для нової євангелізації, і ми зможемо в повноті жити своїми традиціями», – зазначив Блаженніший Святослав, ділячись також свідченнями багатьох єпископів про те, який вплив на місцеве секуляризоване суспільство має присутність українських мігрантів. Вистачить згадати жінок-доглядальниць, які водять похилих віком до Церкви чи навчають молитися дітей.

Окреме запитання стосувалося екуменічного діалогу та, зокрема, взаємин з Московським Патріархатом. Глава УГКЦ розповів про досвід діяльності Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій, яка є школою будування миру. В контексті стосунків з РПЦ, він зазначив: «Примирення між УГКЦ та РПЦ є необхідним. Беру на себе роль речника цього процесу примирення, оскільки без цього не можемо рухатися вперед, а тому ми не знеохочуємося та завжди готові подати руку».

За матеріалами інформагенства ZENIT

Джерело: Радіо Ватикан