У вівторок, 8 січня 2013 року, в празник Собору Пресвятої Богородиці, Преосвященний Владика Діонісій (Ляхович), Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії, звершив Архиєрейську Божественну Літургію в українській парафії свв. Сергія і Вакха у Римі. З Архієреєм співслужили о. Августин Атаманюк та о. Іван Стефурак.

Нижче подаємо текст проповіді, виголошеної Владикою Діонісієм під час Святої Літургії.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Христос Рождається!

Дорогі у Христі брати і сестри!

Коли вже в нашому оточенні прошуміли різдвяні реклами, коли проминули уже новорічно-різдвяні знижки у магазинах, ми, що святкуємо Різдво за юліанським календарем, маємо нагоду святкувати Різдво не назовні, але в нашому серці, у нашій душі. Адже Різдво – це свято серця, нашої душі. Це не лише зовнішнє святкування, хоч воно також належить до суті свята, бо тіло і душа – це щось одне, щось, що творить нашу особу, нашу особистість. Тому ми святкуємо разом, у сім’ї, або коли немає сім’ї, то у спільноті. Ви вже мали спільну Святу вечерю, коли разом споживали кутю і разом колядували. У тій коляді, у тому святкуванні брала участь наша особистість – тіло і душа.

Однак Різдво – це насамперед справа серця, справа душі. Різдво Ісуса Христа продовжується, хоч воно сталося дві тисячі років тому, але Христос шукає знову місця, де народитися. Шукає сердець, які б були відкриті, аби Він міг знайти там собі помешкання. Різдво – це також справа віри. Бог послав свого Сина у світ, бо так полюбив його, і хто буде вірити в Нього [в Сина], той матиме життя, хто не буде вірити в Нього, не матиме життя. Отже, Різдво продовжується в наших серцях і тому ми покликані Церквою, а особливо Святим Апостолом Павлом, щоб очистити наше серце від всього, що є зле, погане: від гніву, лютості, злоби, помсти та всяких сороміцьких слів, як каже Апостол Павло. Від того всього потрібно очистити наше серце, щоб Бог міг народитися в ньому. Щоб Господь міг народися у нашому серці потрібно, щоб наше серце було відкрите. Віра є саме тим відкриттям наших вух, щоб слухати Бога, щоб Слово Господнє стало нашим тілом та замешкало між нами, щоб слово, яке входить вухами, зайшло до серця, могло народитися і могло зростати роками, мудрістю, як саме зростав Ісус Христос. Адже християнське життя – це динамізм, це не щось закодоване, але щось, що розвивається, це динамізм Царства Божого, яке відбувається в нашому серці.

Отже, ми маємо нагоду продовжувати святкувати Різдво саме в глибині нашого серця, в глибині нашої душі, а не лише назовні.

Святе Євангеліє від Матея розповідає нам сьогодні про Пресвяту Родину, де Йосиф з Марією та Ісусом мусять утікати до Єгипту, бо злосливий Ірод, як ми співаємо в наших колядках, хоче вбити Ісуса. Ангел з’являється увісні Йосифові і каже: «Бери дитятко та його матір і втікай у Єгипет, бо Ірод хоче його вбити». Пресвята Родина мусить втікати. Ви напевне добре знаєте, що то означає втікати, їхати чи йти у далекий, незнаний та невідомий край з іншою мовою, культурою, з іншими звичаями. Отже Марія, Йосиф та Ісус все це відчули на собі, вони були втікачами, були мандрівниками. Ми сьогодні також маємо нагоду це пережити, адже ми не є у своїй країні, ми не святкуємо Різдво з нашою великою сім’єю, з нашою домашньою церквою. Однак ми не самі, оскільки ми є з Церквою, ми разом святкуємо і разом переживаємо нашу мандрівничу долю. Сьогодні ми можемо злучитися з Пресвятою Родиною і відчути, як Господь діє в нас, коли ми також перебуваємо у чужому краю. Християнське життя – це не ідилія, романтика, але християнське життя є інколи переживанням, випробуванням, довготерпінням, подібно як Христос, що прийняв те, що є наше, терпіння, істоту людську, яка над Ним і помстилася, розпинаючи Його на хресті. Отже, ми маємо нагоду в глибині переживати це Різдво, відчути те все, що є важке у нас, бути разом з Ісусом. Ісус – це не хтось далекий від нас, але Він біля нас, у нас. Він є Еммануїл – з нами Бог.

Отже, маємо нагоду глибоко переживати це Різдво, коли вже все прошуміло зовнішнє, тому можемо переживати його у нашому серці.

Ще одна думка, яку нам подає наш Блеженніший Святослав на цей рік – Рік віри, а саме про передачу віри. Хто передає віру з покоління в покоління? Перш за все – це мама і тато; їхнє завдання у передачі віри дуже велике. Священик чи єпископ також має завдання проповідувати і передавати віру, але вони це роблять від престолу. Однак, хто практично, щоденно мусить передавати віру з покоління в покоління – це мама і тато. Мама, коли складає рученята дитини до молитви, коли вчить складати три пальці в одне і вчить дитину промовляти: «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа», цим здійснює перше передання віри. Коли батько, мати разом зі своїми дітьми моляться рано і ввечір, то цим передають віру для своїх дітей. Родина, сім’я, як каже Другий Ватиканський Собор, – це домашня церква, і тому найперше родина відповідальна за це завдання, це велике і знаменне покликання передавати віру з покоління в покоління так, щоб ця віра дійшла до кінця. Ми цю віру передаємо навіть тут в Італії, де ми є, і це признають нам мешканці Італії, Іспанії чи інших країн, де ми принесли віру, наш обряд, ми це передаємо. Однак перше завдання передавання спочиває на родині.

Дорогі у Христі! У цей другий день різдвяних свят важливо, щоб ми глибоко пережили у нашому серці під час цієї Літургії Христове народження, бо Христове народження продовжується під час Божественної Літургії. Під час Святої Літургії ми споминаємо те все, що сталося раз назавжди задля нашого спасіння: зачаття Ісуса Христа, Його народження, зростання, проповідь Його Євангелія, Його смерть і воскресіння. 

Тому нехай ця Божественна Літургія буде для нас глибоким переживанням Різдва Господнього. Молімося сьогодні на цій Святій Літургії за наші сім’ї, родини, щоб Господь їх благословив, давав кріпості та сили, щоб ми ніколи не переслідували і не вбивали Христа в наших серцях, у наших родинах, у наших спільнотах, щоб ми не були іродами, але були тими, що оберігають життя Ісуса Христа, життя Бога в наших серцях.

Нехай Господь усіх вас благословить і дасть вам сили далі гарно святкувати святе Різдво.

Христос Рождається!

Джерело: http://www.ukr-parafia-roma.it